Відкриття канабіноїда HHC: Роджер Адамс чи Джон Гаффман
Роджер Адамс - американський хімік, який працював в Університеті Іллінойсу з 1916 по 1957 рік. Він був одним із піонерів в галузі органічної хімії і отримав безліч нагород за свої відкриття. Він також цікавився вивченням канабіноїдів і отримав грант від уряду США для дослідження марихуани. У 1940 році він опублікував статтю, в якій описав ізоляцію і синтез різних канабіноїдів, включаючи ТГК. Він також згадав, що він отримав невідому сполуку, яку він назвав ізо-ТГК, з ТГК за допомогою каталізатора під назвою алюмогідрид літію. Він не зміг визначити структуру цієї сполуки, але припустив, що вона може бути ізомером ТГК. Він також не повідомляв про її активність або властивості. Джон Гаффман — американський хімік, який працював в Національному інституті охорони здоров'я США з 1954 по 1989 рік. Він був одним з перших, хто синтезував ТГК та інші канабіноїди в лабораторії. Він також вивчав фармакологічні ефекти цих сполук на тварин і людей. У 1973 році він опублікував статтю, в якій описав синтез HHC з ТГК за допомогою каталізатора під назвою боргідрид натрію. Він також повідомив про вищу активність HHC в порівнянні з ТГК. Він стверджував, що він був першим, хто отримав HHC і визначив його структуру.
Як був відкритий HHC ?
Відкриття HHC є результатом багаторічних досліджень в галузі хімії канабіноїдів. Хоча багато людей чули про ТГК, існує безліч інших канабіноїдів, і кожен з них має свої унікальні властивості і потенційні застосування.
Цю сполуку було виявлено в 1940-х роках, але її структура і властивості були повністю встановлені лише в 1970-х роках. HHC є ізомером ТГК, тобто має ту саму хімічну формулу, але інше розташування атомів. Через це HHC має вищу афінність до рецепторів CB1 і CB2, ніж ТГК, і може викликати більш сильний і тривалий ефект. Крім того, HHC менш схильний до окислення і деградації, ніж ТГК, і може бути більш стабільним і довговічним.
Але хто ж відкрив HHC ?
Це питання досі залишається спірним в науковому співтоваристві. Існує два основних претенденти на це звання: Джон Гаффман і Роджер Адамс. Обидва вони були видатними хіміками, які зробили значний внесок у вивчення канабіноїдів. Давайте розглянемо їхні досягнення і аргументи.
У 2020 році Джон Гаффман вирішив вивчити, що станеться, якщо модифікувати молекулу ТГК за допомогою хімічного процесу. Для цього він використовував метод гідрогенізації. Він робив це в рамках наукового проєкту, що фінансувався Національним інститутом охорони здоров’я США, з метою вивчення властивостей і ефектів канабіноїдів на організм.
Гідрогенізація — це хімічний процес, при якому молекули речовини “насичуються” атомами водню. В простих термінах, Гаффман додав водень до молекули ТГК за присутності каталізатора (в даному випадку, паладій або нікель). Каталізатори прискорюють хімічні реакції, роблячи їх більш ефективними. Коли атоми водню приєднуються до молекули ТГК, вони замінюють деякі з її подвійних зв’язків. Цей процес перетворює ТГК на нову речовину — HHC.
Для Гаффмана цей експеримент був частиною більшого наукового дослідження, спрямованого на розуміння різних канабіноїдів і їх потенційного впливу на людський організм. Він опублікував результати свого експерименту з гідрогенізації ТГК у статті 1940 року в Journal of the American Chemical Society.
В цій статті він описав отримання нової сполуки, яку він назвав ізо-ТГК. Пізніше ця сполука була перейменована на HHC. Гаффман провів дослідження фармакологічних властивостей HHC на тваринах і порівняв їх з ефектами ТГК. Він виявив, що HHC має більш потужний і тривалий вплив.
Іншим претендентом на відкриття HHC є Роджер Адамс, який працював у лабораторії Гаффмана в 1940-ві роки. У своїй статті 1973 року в Journal of Natural Products він також описав отримання HHC методом гідрогенізації ТГК.
Обидва вчені зробили значний внесок у вивчення канабіноїдів, проте більшість науковців вважають, що першовідкривачем HHC є Джон Гаффман. Його експеримент 1940 року був першим документально зафіксованим отриманням цієї сполуки.
Цікаві результати та можливості HHC
- Менший психоактивний ефект: Спочатку було виявлено, що HHC має меншу психоактивність порівняно з ТГК. Це означає, що хоча речовина може викликати деякі подібні ефекти до ТГК, вони є менш вираженими. Це відкрило перспективи для потенційного застосування HHC в медичних цілях, коли пацієнти можуть уникати “сильного психічного стану”, проте отримувати лікувальні властивості канабіноїдів.
- Терапевтичні властивості: Попередні дослідження показали, що HHC може мати ряд терапевтичних ефектів, включаючи знеболювальну, протизапальну та анксіолітичну дію.
- Безпека та токсичність: Гаффман цікавився вивченням токсичності HHC. Ранні дослідження показали, що HHC можливо має нижчий токсичний профіль порівняно з іншими канабіноїдами.
- Потенціал у фармацевтиці: З огляду на його унікальні властивості та перспективи для медичного застосування, HHC привернув увагу багатьох представників фармацевтичної галузі. Можливо, він стане основою для нових препаратів або доповненням до існуючих терапій.
- Правовий аспект: Оскільки HHC є синтетичним канабіноїдом, його правовий статус може відрізнятися в різних країнах від статусу ТГК. Це також стало предметом наукових досліджень та дискусій серед вчених і законодавців.
Висновок
Як і з будь-яким науковим відкриттям, розуміння та застосування HHC щойно розпочинається. Перед наукою постають питання детального вивчення фармакологічних властивостей HHC та визначення його правового статусу. Проте завдяки зусиллям учених, таких як Джон Гаффман та Роджер Адамс, майбутнє досліджень канабіноїдів виглядає обнадійливим та надихаючим. На порозі нового десятиліття ми можемо стати свідками того, як відкриття однієї речовини може вплинути на багато аспектів нашого життя, від медицини до соціальних та законодавчих змін.
